Категорія: Трансімперія

У Тернополі представили унікальний проект – «Трансімперія»

Новини, Трансімперія

Джерело: TeNews

Віце-президент з регіонального розвитку Міжнародної торгової палати ICC Ukraine Тарас Демкура під час форуму презентував центр кластерного типу транскордонної співпраці «Трансімперія». Міжнародний інвестиційний форум «Тернопільщина Invest-2017» відбувся у Тернопільській області 24-26 травня 2017 року, в якому взяли участь представники 27 країн. Серед них понад десятки дипломатів, в числі яких вісім Надзвичайних та Повноважних Послів, генеральні та почесні консули іноземних держав в Україні.

 «Використовуючи надзвичайно вигідне територiальне та логicтичне розташування Тернополя на вiдстані 200-300 кiлометрiв вiд кордонiв з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунiєю, Молдовою, Бiлорусiєю, ми повинні втілювати цікаві економічні і культурні проекти.

Унікальність концепції проекту «Трансiмперiя» полягає у створенні якнайкращих умов для розвитку транскордонної спiвпрацi, розвитку економіки регіону, поєднання атмосфери історично-культурної спадщини і сучасності, розвиток творчості та інновацій, підтримка місцевих традицій та ініціатив, підтримка і розвиток прогресивних навичок для молоді і створення нових робочих місць, підвищення ініціативності громад, збільшення потоку туристів тощо. Важливим є налагодження економічної співпраці, збереження історичної і культурної спадщини через дослідження, відновлення та пропагування спільної історико-культурної спадщини на перетині економічних, культурних та туристичних шляхів історичної території Східної Галичини (у тому числі транскордонних територій країн – членів Європейського Союзу)», – зазначив Тарас Демкура.

Складові проекту:

– Економічна та комерційна складова (торговельно-розважальний, офісний центр з комплексом послуг, виставково-експозиційнi площі, конференц-зали, ресторани, тощо).

– Інноваційна та технологічна складова (ІТ кластер з необхідною інфраструктурою, коворкінгові центри, тощо).

– Соціально-культурна складова (цільові приміщення, представництва, Музей ретро, Музей І Світової війни, мультикультурний етнографічний центр, зони для інсталяції тощо).

Серед очікуваних результатів реалізації проекту Тарас Демкура визначив створення умов для економічної привабливості регіону, створення Центру кластерного типу; створення туристичного кластеру із збільшенням потоку туристів в 2-3 рази; створення нових робочих місць для ІТ та творчих проектів – до 500 осіб; збільшення кількості професійних і освітніх проектів; збільшення кількості культурних подій і фестивалів, конференцій тощо; збільшення обсягу виставкових і експозиційних площ.

У разі зацікавлення потенційними інвесторами цим проектом, вони отримають значну площу об’єкту під реконструкцію; можливість викупити частину об’єкту у у приватну власність; наявність дозвільних документів на реконструкцію обєкту; окупність проекту за 3-4 роки; щільний потік холодних та теплих контактів поряд з ТРЦ «Подоляни», єдина концепція проекту, взаємне посилення діяльності; партнерські відносини у межах проекту.

Усiх зацiкавлених у розвитку цього перспективного та прибуткового проекту прохання звертатися за тел,+380503773721; tdemkura@gmail.com

Тарас Демкура: «Міжнародний інвестиційний форум «Тернопільщина Invest-2017» дає старт створенню нових успішних проектів у Тернополі»

Новини, Трансімперія

Джерело: TeNews

У Тернопільській області 24-26 травня 2017 року відбувався Міжнародний інвестиційний форум «Тернопільщина Invest-2017», в якому взяли участь представники 27 країн. Серед них понад десятки дипломатів, в числі яких вісім Надзвичайних та Повноважних Послів, генеральні та почесні консули іноземних держав в Україні. Свою роботу форум розпочав у Збаразькому замку з офіційної зустрічі керівництва області з керівниками та представниками дипломатичних установ.

Присутніми на форумі були маршалек Підкарпатського воєводства Республіки Польща – Владислав Ортиль, делегації Тауразького повіту (Литва), міських рад міста Миса Опольського воєводства (Польща), міста Барут землі Бранденбург (Німеччина).

У заході взяв участь керівник представництва МЗС України у Львові В’ячеслав Войнаровський, голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна, перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов, заступник бізнес-омбудсмена Ярослав Грегірчак. Одним з його партнерів спільно з Тернопільською обласною державною адміністрацією, Тернопільською обласною радою та Тернопільською міською радою уже другий рік поспіль є Міжнародна торгова палата ICC Ukraine.

 Як зазначив під час заходу голова Тернопільської ОДА Степан Барна, для Тернопільщини розширення міжнародного співробітництва залишається актуальним напрямком роботи. Він навів приклади успішної співпраці з Францією та Швейцарією щодо підтримки пожежних частин та допомоги медзакладам області, з Хорватією – щодо візової підтримки для дітей бійців АТО, з Польщею – у частині реалізації проектів історичної та культурної спадщини, з Японією, Німеччиною та Бельгією – у сфері інвестування в економіку та відкриття спільних підприємств.

Голова обласної ради Віктор Овчарук під час відкриття  Міжнародного інфестиційного форуму «Тернопільщина Invest-2017» зазначив: «Вашу участь приймаємо як вияв підтримки економічних та соціальних процесів у нашій державі. Програма Міжнародного інвестиційного форуму в Тернопільській області, двосторонні зустрічі з представниками  бізнес-кіл, візити на підприємства краю продемонструють, що на карті нашої країни є цікавий регіон з багатою історією і достатнім економічним та інвестиційним потенціалом у сфері сільського господарства, промисловості, туризму, освітній та медичних галузях. Тернопільщина йде шляхом модернізації системи господарювання та побудови процвітаючої європейської громади. Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади – ключова реформа з усіх, які зараз тривають в Україні».

Він додав, що у цьому питанні Тернопільщина  є в числі перших серед областей України та має вже відповідний досвід, яким ділиться з іншими. У процесі інвестування важливими чинниками є також час і довіра.

«Головним завдання міської ради є створення сприятливого клімату для бізнес-середовища, створення нових робочих місць, – зазначив міський голова Сергій Надал. – Незважаючи на економічну кризу, у Тернополі збільшується кількість зареєстрованих підприємців, які сплачують податки та працюють на благо міста та країни».

Зі слів очільника Тернополя, основні нарахування до бюджету міста наразі надходять від малого та середнього бізнесу. Влада ж міста іде на зустріч підприємцям та запровадила автоматичне продовження договорів оренди землі та комунального майна.

За словами віце-президента Міжнародної торгової палати Тараса Демкури, Тернопiльський мiжнародний iнвнстицiйний форум став свого роду українським Давосом. На його думку, це могло статися тiльки завдяки скоординованим дiям всiх гiлок влади, громадськості та бiзнесу.

Віце-президент з регіонального Міжнародної торгової палати ICC Ukraine Тарас Демкура під час форуму презентувавав центр кластерного типу транскордонної співпраці «Трансімперія». Нагадаємо, що останній розташований у Тернополі на вул. Текстильна, 28 (навпроти ТРЦ «Подоляни»). Його площа становить понад 14000 квадратних метрів. Потрібно зазначити, що під час представлення цього проекту у Польщі минулого року був неабиякий інтерес як з боку польських колег, так і українських. Партнером проекту вже стала Асоціація стратегічного розвитку міста Жешув.

 Тут, окрім торгових та офісних приміщень, будуть конференц-зали, шоу-руми, виставкові зали для представлення продукції зі всіх регіонів України та прикордонних країн, коворкінг-центр та ІТ-кластер, а також ресторани, кафе тощо. За його словами, це буде історико-культурний та діловий центр для бізнесменів і громадськості. Фактично це буде центр нового типу, в якому створять всі умови для комфортної співпраці, нетворкінгу, оволодіння новими професіями та навичками в бізнесі. Водночас тут можна буде провести цікаво і змістовно час у колі друзів та ділових партнерів.

У рамках форуму було підписано меморандум про співробітництво з боку голови Тернопiльської ОДА Степана Барни, голови Тернопiльської обласної ради Вiктора Овчарука, президента Українсько-Iспанської торгової палати Михайла Петруняка і віце-президента Міжнародної торгової палати Тараса Демкури.

Iспанська сторона виявила бажання використати можливості Мiжнародної торгової палати в Iспанiї, а також проявила зацiкавленicть у використанні в майбутньому центру транскордонної спiвпраці «Трансiмперiя», який буде вiдкрито в Тернополi.

Також підписані меморандуми про спіробітництво між обласною адміністрацією та Українсько-Сербською діловою палатою та Китайською торговою асоціацією. Окрім того, підписано виконавчий протокол на 2017-2018 роки до Угоди про торговельно-економічне, науково-технічне і культурне співробітництво між обласною державною адміністрацією та Підкарпатським воєводством (Польща).

У рамках форуму учасники вiдвiдали низку пiдприємств, фабрик, заводiв, побували в замках Тернопiлля та музеях, зокрема в етногалереї «Спадок» та музеї старожитніх авто «Ретрокортеж». Представники посольств були в захваті вiд колекції ретрокарів та автентичного українського одягу.

 Після завершення форуму відбулося багато зустрічей за участі голови ОДА Степана Барни, голови обласної ради Вiктора Овчарука та мiського голови Сергiя Надала, де були обговоренi конкретнi iнвестицiйнi проекти та шляхи їх реалізацiї.

 «Вiд iменi керiвництва Мiжнародної торгової палати та вiд себе особисто хочу подякувати за проведення високо професiйного форуму голові Тернопільської ОДА Степану Барні, голові Тернопільської обласної ради Вiктору Овчаруку та мiському голові Сергiю Надалу, очільникам ТРЦ «Подоляни» Тетянi та Василю Чубакам, всiм тим, хто займався органiзацiєю та проведенням заходу.

Форум вiдбувся успiшно, але, щоб вiн принiс гiднi плоди та результат, ми домовилися з багатьма про подальшу комунiкацiю та дiловi вiзити один до одного. Ця робота має бути не менш вiдповiдальною. Уже цього року в мене вже запланованi вiзити до Нiмеччини, Польщi, Iспанiї та Угорщини», – зазначив Тарас Демкура.

Він також додав, що це ще раз підтверджує те, що наша iсторiя та наша культура вiдкривають для євпропейцiв Україну як державу з багатовiковою культурною спадщиною.

Інвестиційний форум «Тернопільщина Invest – 2017» відкриває нові горизонти для бізнесу

Новини, Трансімперія

Джерело: TeNews

За декілька днів у Тернополі вкотре відбудеться Міжнародний інвестиційний форум «Тернопільщина Invest – 2017», який стартує 24 травня і завершиться 26 травня. Організатори заходу – Тернопільська ОДА, міська рада і регіональне представництво Міжнародної торгової палати ICC Ukraine.

У рамках програми заходу 25 травня 2017 року під час урочистого відкриття форуму буде представлено потенціал Тернопільської області.

Форум відбуватиметься за участю керівництва держави, керівництва уряду та центральних органів виконавчої влади України, обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування України, міжнародних організацій, акредитованих в Україні, регіонів країн-партнерів і потенційних партнерів міжрегіонального співробітництва області та представників бізнесу. Уже відомо, що у ці дні до Тернополя приїде понад 10 послів і консулів дипломатичних установ, які діють в нашій країні.

Основною складовою «Тернопільщина Invest – 2017» будуть панельні дискусії, серед яких теми: розвиток туризму, можливості агропромислового комплексу, успіхи об’єднаних територіальних громад тощо. Базові міста проведення цьогорічного форуму — Тернопіль та Кременець.

Віце-президент з регіонального Міжнародної торгової палати ICC Ukraine Тарас Демкура під час форуму презентуватиме центр кластерного типу транскордонної співпраці «Трансімперія». Нагадаємо, що останній розташований у Тернополі на вул. Текстильна, 28 (навпроти ТРЦ «Подоляни»). Його площа становить понад 14000 квадратних метрів. Потрібно зазначити, що під час представлення цього проекту у Польщі минулого року був неабиякий інтерес як з боку польських колег, так і українських. Партнером проекту вже стала Асоціація стратегічного розвитку міста Жешув.

«У такий нелегкий для нашої економіки час ми позиціонуємо проект, як центр транскордонної співпраці з вигідним територіальним розташуванням, який допоможе в налагодженні тісніших дружних та ділових стосунків між підприємцями України та Європи. Тут, окрім торгових та офісних приміщень, будуть конференц-зали, шоу-руми, виставкові зали для представлення продукції зі всіх регіонів України та прикордонних країн, коворкінг-центр та ІТ-кластер, а також ресторани, кафе тощо», – розповів Тарас Демкура.

За його словами, це буде історико-культурний та діловий центр для бізнесменів і громадськості. Фактично це буде центр нового типу, в якому створять всі умови для комфортної співпраці, нетворкінгу, оволодіння новими професіями та навичками в бізнесі. Водночас тут можна буде провести цікаво і змістовно час у колі друзів та ділових партнерів.

У частині приміщень будуть музей ретро-автомобілів, музей Першої світової війни, музей української культурної спадщини та етнографії, площадки для молодих художників та скульпторів, центр вивчення культур, кухні народів, які проживали на території Галичини. Тут відбуватимуться концерти, фестивалі, форуми краси та стилю, молодіжні вечірки тощо… Сьогодні там вже діє музей ексклюзивних старожитніх автомобілів «Ретрокортеж» та центр національно-патріотичного виховання «Підкова».

Програма інвестиційного форуму «Тернопільщина Invest – 2017»

24 ТРАВНЯ, СЕРЕДА

09:30-10:00 – Зустріч представників дипломатичних установ, МЗС України.

11:00-13:00 – Офіційна зустріч керівництва області з представниками дипломатичних установ.

14:30-15:30 – Переїзд до м. Почаїв.

15:30-17:30 – Екскурсія Свято-Успенською Почаївською Лаврою.

17:30-19:00 – Переїзд до м. Тернополя.

25 ТРАВНЯ, ЧЕТВЕР

11:00-11:40 – Відкриття Міжнародного інвестиційного форуму та підписання угод про міжрегіональне співробітництво.

11:40-12:20 – СПЕЦІАЛІЗОВАНА СЕКЦІЯ: „Реалізація інвестиційного та експортного потенціалів: можливості для регіонів та іноземних партнерів”.

12:20-13:00 – СПЕЦІАЛІЗОВАНА СЕКЦІЯ: „Нова транзитна стратегія: перспективи розвитку Тернопільського летовища”.

14:00-14:40 – СПЕЦІАЛІЗОВАНА СЕКЦІЯ: (Тернопільська міська рада)

14:40-15:20 – СПЕЦІАЛІЗОВАНА СЕКЦІЯ: „Експортний потенціал агропромислового комплексу області”.

 15:20-16:00 – Презентація семи туристичних чудес Тернопілля.

16:00-16:30 – Підведення підсумків Міжнародного інвестиційного форуму.

19:00 – Офіційний прийом від організаторів Форуму.

Тернопільський туризм: як є насправді

ГО "Туристична Асоціація Тернопілля", Новини, Трансімперія

Джерело: Погляд

На Тернопіллі вже десятиліття розвивають туризм. Чиновники придумують програми і проекти, на їх реалізацію виділяють немалі кошти, далі звітують, хваляться успіхами, влаштовують туристичні виставки, видають буклети.  Та туристичний віз і досі не зрушився з місця. В той час, коли сусідній Львів, образно кажучи, захлинається від туристів, у Тернопіль заїздять лише поодинокі мандрівні групи. Область, на території якої найбільше замків, одне із семи чудес України — Дністровський каньйон, найвищий водоспад і ще багато родзинок досі залишається Terra incognita для українських і закордонних туристів.

У чому причина такої ситуації та наскільки великий туристичний потенціал Тернопільщини, вирішили дізнатися троє мандрівників-ентузіастів: фотограф Тарас Хлібович, відеограф Андрій Кулян та тернопільський мандрівник і велосипедист Роман Задорожний. Вони здійснили двомісячну експедицію «Transimperia або Мандрівка старим кордоном», відвідали десятки сіл та міст нашого краю, відзняли кілька годин відео і зробили більше тисячі знимок. Про всі свої відкриття писали у соцмережах і вже зараз працюють над промоційним відеороликом.

Про Тернопільщину очима пересічного туриста, необхідність міфу та втрачений зв’язок поколінь — у розмові з Андрієм Куляном (автор ідеї) іТарасом Хлібовичем.

Андрій КУЛЯН: «Наші діти побували у Тунісі, Мароко, Єгипті, але не знають рідного краю»

– Яка мета Вашої експедиції тернопільським краєм?

Тарас Хлібович: Оскільки я був прес-офіцером у військовій частині, то наш проект я назвав би диверсійно-розвідувальна група. Ми їздили по області громадським транспортом як пересічні туристи, без жодного пафосу чи супроводу, і помічали ті речі, на які місцеві жителі, зазвичай, не зважають.

Ось, до прикладу, збудували у Тернополі новий автовокзал. Гарна сучасна будівля. Але ввечері переночувати ніде, туалет закритий, кави випити ніде, неможливо зарядити телефон.

Як розвідники, ми побачили і зафіксували різноманітні нюанси і проблеми, які треба вирішувати. До прикладу, наявність банкоматів та можливість розрахунку карткою у магазинах — це справжня проблема, на яку ніхто не звертає уваги.

– Що, на Вашу думку, найбільше перешкоджає розвиткові туризму на Тернопільщині?

Андрій Кулян: У нас немає міфу. Щоб продавати продукт, потрібен міф та його наповнення. А для того, щоб його створити, продукт потрібно дослідити, дізнатися про його переваги і недоліки. Ніхто за 25 років незалежності адекватно, правдиво, сучасно не показував і не показує особливості Тернопільської області. Ми назвали нашу експедицію «Transimperia», тому що тут шматки двох колишніх імперій з’єднані докупи. А посередині місто, яке не виконує функцію обласного центру. Йому не вистачає для цього ресурсів та потужностей. Всі показують на Івано-Франківськ і Львів. Натомість Тернопіль — місто пенсіонерів і студентів, які є надзвичайно пасивними.

Вишнівецький палац

Ми взялися за цей проект, адже наша область — це така собі tabula rasa, про яку не говорять правду. Івано-Франківськ не боїться говорити, що на його території жили жиди, поляки, угорці і багато інших національностей. В Тернополі на день міста навіть не згадують про його засновника. Так ніби Яна Тарнавського не існувало.

Під час мандрівки старим кордоном ми побачили багато цікавого, і це варто популяризувати. Натомість наші діти побували у Тунісі, Мароко, Єгипті, але не знають рідного краю. Однак, щоб привабити сюди туристів, потрібно зробити продукт, який не соромно показати людям.

– Про розвиток туризму на Тернопіллі говорять вже давно. Для цього розробили десятки стратегій, та безрезультатно. Які помилки варто виправити, щоб ситуація зрушилась з місця?

Тарас Хлібович: Тернопільщина має ґрандіозний потенціал. Ми відкрили для себе дуже багато цікавих місць із своїми леґендами, особливостями, історією. Розвиток туризму — це не галочка, яку треба поставити для годиться. Це прибуткова справа. Це бізнес. Але для його розвитку потрібно щось робити. У нас немає якісної, кількісної і правдивої інформації про нашу область. Її потрібно вивчати і реально оцінювати. На жаль, ми втратили історичний зв’язок поколінь. Більшість не зацікавлена у відродженні цієї історії. Тому руйнуються замки, люди розтягують старовинне каміння, утепляють історичні будівлі і розфарбовують їх у жахливі кольори, завішують старовинні вулиці рекламою і антенами.

Міст у селі Плебанівка Теребовлянського району з підсвіткою виглядав би набагато привабливішим для туристів

Йдеться не лише про віддалені райони, а й про обласний центр. Тернопіль — це місто озера і спокійного релаксу на противагу Львову. Тому нам в жодному разі не потрібно мавпувати ані Франківськ, ані Львів з їхнім підходом до туризму. Вони знайшли свою нішу. Їм вдалося зберегти своє довоєнне обличчя. А Тернопіль, на жаль, його втратив. Тому нам треба діяти по-іншому, креативно, створювати міфи і популяризувати їх, і змусити інших у них повірити.

Андрій Кулян: Якщо у нас є залишки замку, то так потрібно писати у картах і путівниках. Це не замок. А то ми приїжджаємо — бачимо лише фундамент і руїни.

Ще нам потрібно використовувати наш історичний потенціал, який може привабити іноземних туристів. На Тернопільщині перехрещувалися різні культури, представники яких свого часу тут перебували і воювали. Це турки, угорці, французи, німці, австрійці, англійці, бельгійці та багато інших народів. На території Тернопільщини відбувалося багато важливих подій Першої світової війни, і місця, де вони відбувалися, теж могли б стати цікавим маршрутом.

Ще одна велика тема, яку можна було б розвивати, — це єврейство на Тернопіллі і загалом пошук родичів, людей, які тут народилися і мають тут своє коріння, але згодом були переселені чи просто виїхали.

Червоногородський замок тепер і колись

– Ви побували у багатьох містах і селах нашої області. Що нове відкрили для себе і що зрозуміли?

Андрій Кулян: Результатом нашої мандрівки стало багато цікавих ідей і задумів. Зокрема, ми хочемо прокласти тижневий маршрут по Тернопільщині із залученням підприємців, рестораторів. Також наступного року плануємо місяць їздити по області на велосипеді, щоб продумати цікаву мандрівку на двоколісному транспорті. Ми зрозуміли, що у нас ніхто не знає, що таке автентична кухня. Під час нашого проекту я постійно розпитував місцевих жителів, особливо людей похилого віку, про місцеві страви. Отак зупиняв бабусь і питав: що варила ваша мама? Адже у нас на всіх фестивалях готують шашлик. Туристів таким не заманиш. Тож ми плануємо ще одну кулінарну розвідку — будемо їздити у села, шукати старожилів і разом з ними готувати страви з їхнього дитинства. Тернопільщина — сільськогосподарська область. Однак ми зовсім не знаємо, як розвивалася ця галузь у нашому краї. Де музей сільського господарства, де історія гуралень, фермерства? І це ще одна ніша, яку можна розвивати.

Тарас Хлібович: Справжнім відкриттям для нас стали надзвичайні люди, які живуть у різних куточках нашої області і дійсно щось роблять, змінюють простір довкола себе.

Друге — це потенціал Тернопільщини, який потребує особливого креативного підходу.

Третє: у нас немає жодного нагляду за станом старих будівель та їх реставрацією. Інколи таке зроблять, що краще б не реставрували. Адже у такий спосіб лише зіпсували пам’ятку.

Четверте: Тернопільщина інфраструктурно не готова до туристів. Ні дороги, ні громадський транспорт, ні автовокзали. Щоб розвивати туризм на Тернопільщині, потрібно ще дуже багато працювати, і що найголовніше — хотіти змінюватися, шукати нові підходи та креативні рішення.

Тернопільщиною “крокує” “Transimperia”

ГО "Туристична Асоціація Тернопілля", Новини, Трансімперія

Джерело: За Збручем

Майже місяць Тернопільщиною «крокує» «Transimperia» або «Мандрівка старим кордоном». Команда із трьох учасників – фотографа, оператора та туриста – грунтовно досліджує мальовничі місця нашої області, її архітектурні та культурні пам’ятки. Пізніше на основі зібраного матеріалу створять якісний промоційний продукт для популяризації Тернопілля серед туристів. Цей проект також дасть можливість реально оцінити стан туристичної галузі в краї, наявність інфраструктури та багато чого іншого. Такий проект був ініційований і підтриманий громадською організацією «Туристична асоціація Тернопілля».

– Головним результатом проекту має бути створення потужного туристичного продукту, до якого увійдуть іміджевий проморолик «10 причин відвідати Тернопільщину», сторінка у соцмережі фейсбук, яка вже діє від першої подорожі, та багато іншого, – розповідає Наталія Волощук, голова асоціації. – Ми плануємо і надалі розвивати цей проект, адже є що досліджувати в нашому краї, є що вдосконалювати і що пропонувати туристам. Наша організація займається промоцією Тернопілля, розвитком рекреацій шляхом залучення інвестицій. Як на мене, проект надзвичайно цікавий не тільки для нас, а й для краєзнавців, поліграфістів, істориків та багатьох інших. Реалізовується він спільнокоштом засновників нашої організації. Водночас ми запрошуємо усіх зацікавлених осіб до співпраці і співфінансування цієї важливої справи, адже таким чином ми маємо можливість зберегти наше славне минуле для своїх нащадків, позиціонувати себе у світі як нація з чималими здобутками, примножувати зроблене пращурами.

Мандрують старим кордоном Андрій Кулян (ідея, сценарій, організація, підготовка та контроль фотографування), Тарас Хлібович (фотографування, фільмування, монтаж) та Роман Задорожний «Файні мандри» (туристичне спорядження). Під час першого етапу реалізації проекту вони мають об’їхати територію Тернопільської області з фільмуванням і фотографуванням. Хлопці виїжджають на об’єкти, збирають та аналізують інформацію, спілкуються з місцевими жителями, підприємцями, ведуть сторінку у фесйбуці. Другий етап передбачає аналіз отриманої інформації, монтування відео та опрацювання фотоматеріалів. За потреби робоча група виїжджатиме на додаткові зйомки. Третій етап буде найцікавішим, адже всі бажаючі зможуть переглянути фотовиставки з мандрівок, побувати на презентації іміджевого проморолика «10 причин відвідати Тернопільщину» та більше дізнатися про свій рідний край.

Творча команда проекту «Transimperia» уже побувала в Заліщиках, Підгайцях, Бережанах, Теребовлі, Микулинцях, Касперівцях, Ниркові, Козовій, Збаражі, Коропці. Дізнатися багато цікавого та слідкувати за перебігом подорожі можна тут.

Ольга Трач

Записки українського мандрівника

ГО "Туристична Асоціація Тернопілля", Новини, Трансімперія

Джерело: День

Монумент «борцям за волю україни» у с. Новосілка заліщицького району переконує: боротьба за незалежність тривала віками й нині на героїчній мапі україни постануть нові герої

Цьогоріч моя родина вирішила поповнити скарбницю літніх мандрівок Україною і запланувала поїхати в подорож Тернопіллям. Вибір був свідомим, адже, прямуючи на захід, доводилося неодноразово перетинати автомобілем цей край. І десь підсвідомо закрадалася думка про те, що позаду нас залишалося щось доволі цікаве, дивовижне та Плануючи маршрут автомобільної подорожі, ретельно розмірковували над місцями особливої туристичної уваги. На допомогу прийшли хороші друзі-тернополяни, разом із якими і вималювався маршрут: Київ — Кременець — Почаїв — Вишнівець — Збараж — Тернопіль — Зарваниця — Монастириська — Бучач — Чортків — Нирків — Заліщики — Рудківці — Вінниця — Київ.  Час у подорожі сім днів та шість ночей (у наметах), автопробіг близько 1500 км.

Зрозуміло, що за такий короткий час неможливо побачити всі туристичні ресурси Тернопільської області, однак нам вдалося «зібрати вершки» найунікальніших, які й вирізняють цю територію в межах Східної Галичини, Західного Поділля та Південно-Західної Волині.

Будь-який фахівець туристичної індустрії переконливо запевнить, що ця земля по-справжньому сконцентрувала на своїх теренах найрізноманітніші й унікальні рекреаційні, архітектурні, сакральні, мистецькі, фортифікаційні, садово-паркові та інші об’єкти. Отож вирушаймо в подорож разом із нами.

Фортеці, палаци, замки…

На Тернопільщині мандрівника зустрічають мальовничі, вкриті лісами, густі пасма Кременецьких гір, в оточенні яких розмістилося одне із заповідних міст України — Кременець, перша писемна згадка про яке датується 1227 р.

Візитною карткою міста є Замкова гора (Бона), на якій розміщувалася могутня фортеця, що залишилася нездоланною навіть під час набігів  монголо-татар, і яка лише після чотиритижневої облоги міста козаками на чолі з М. Кривоносом була захоплена разом із поляками, які переховувалися в ній після поразки під Пилявцями  1648 року. І хоча до наших днів збереглися лише залишки оборонних мурів, кращого оглядового майданчика міста та його околиць важко віднайти. Недаремно для туристів Кременець — це «маленька волинська Швейцарія».

Наступним місцем туристичного призначення став родинний маєток князів Вишневецьких, адже саме тут формувався героїчний характер  першого гетьмана України, легендарного засновника козацької держави на Малій Хортиці — князя Дмитра (Байди) Вишневецького, про нескореність, мужність та звитягу якого й до наших днів дійшло багато легенд, переказів, поетичних і пісенних творів.

Відвідавши  1848 р. Вишнівець, Оноре де Бальзак назвав побачений палац і парк «малим Версалем». Нині до архітектурного ансамблю родинного гнізда Вишневецьких, що є складовою Національного заповідника «Замки Тернопілля», належить Вознесенська церква, залишки валів, бастіонів, мурів і садиба з палацом, огорожами, брамами XVIII ст, яка лежить в зелених обіймах старого парку XVIII — ХІХ століть.

Святий онуфрiй  та храм преображення господнього поблизу старого збаража

Вразив своєю величчю, монументальністю та нескореністю Збаразький замок, який є базовим науково-дослідницьким центром Національного заповідника «Замки Тернопілля». Перші фортифікаційні споруди Збаражчини  розташовувалися на території теперішнього Старого Збаража, де й тримала постійну оборону від набігів монголо-татар, турків та інших зайд стара фортеця. Останнього руйнівного удару вона зазнала наприкінці XVI ст., після чого було збудовано нове оборонне укріплення вже в самому Збаражі. А на згадку про ці події було встановлено великий кам’яний хрест.

Особливу увагу мандрівника притягує унікальна сакральна споруда Чернечої гори, що неподалік, — храм Преображення Господнього, який виконував роль оборонної церкви. Із 1474 по1598 рр. на його місці височив Василіанський монастир, згодом перейменований у монастир святого Онуфрія. Саме з цим місцем пов’язують безліч легенд і переказів, присвячених шанованому монахові Тернопільської землі. Унікальним об’єктом церкви є ще й сонячний годинник, який чітко фіксує час по небесному світилу. А поряд, знизу догори, стрімко уверх тягнеться вервичкою імітована хресна дорога Ісуса Христа (стації), збудована на пожертви місцевих жителів.

Історія Збаразького замку розпочинається з 1583 р., до будівництва якого долучилися брати Кшиштоф і Юрій Збаразькі. Найвідоміші події фортифікаційної споруди пов’язані з облогою Збаража багатотисячним військом Богдана Хмельницького  1649 р.

Стацiї поблизу храму преображення господнього. Старий збараж

У Національному історико-культурному заповіднику «Збаразький замок» можна оглянути колекцію творів самобутнього талановитого скульптора-різьбяра — співця  українського козацтва — Володимира Лупійчука. Унікальність творів Лупійчука — в створенні художніх образів із цільного дерева, тому кожна робота — багатогранна, історично насичена, глибинна. Особливе місце в творчості майстра посідає Шевченкіана.

Серед фортифікаційних споруд Тернопільщини, які вдалося відвідати, — Бучацький замок XІV — XVII стст., що справив враження найбільш зруйнованого та занедбаного. Історія його зведення розпочалася за часів магнатів Бучацьких, які звели споруду як оборонне укріплення. Однак на його території в минулому знайшлося місце й для палацу в стилі ренесансу, який прикрашали  галереї з арками, й для в’їзної  брами з підйомним мостом, і для фонтана та інших принад. Серед місцевих жителів досі побутують легенди про неймовірну кількість підземних ходів від мурами замку, в одному з яких… сховано скарби магнатів Потоцьких! Нині на руїнах можна побачити вирослі дерева та прапор УПА, який гордо височить над містом.

Скульптури пiнзеля в храмi покрови м. Бучача

Однак навіть занедбаний стан пам’ятки фортифікації є зручним оглядовим майданчиком над р. Стрипою, яка робить свій дугоподібний меандр (вигин) посеред міста, додаючи йому провінційного колориту та водночас аристократичної елегантності, бо внизу є споруди-магніти, які притягують увагу допитливого мандрівника. Йдеться про ратушу, костел Успіння Богородиці, храм Покрови, до створення яких торкнулася талановита душа Великого Майстра дерев’яної скульптури — Йоганна Георга Пінзеля. Для геніального митця Бучач став майстернею, творчою Меккою, за висловом Бориса Возницького, в якій було створено найбільшу кількість його унікальних творів, бо вважають, що саме магнат Микола Василь Потоцький став головним патроном і замовником Пінзелевських творінь.

Нині можна милуватися місцевою ратушою, яка створювалася за подобою зі львівською в спільному творчому тандемі з Бернардом Меретином; п’ятьма вівтарями костелу Успіня Богородиці, увінчаними динамічними скульптурами Великого Майстра, в стінах якого він і вінчався, й охрещував двох своїх синів; і мініатюрними, але величаво довершеними скульптурами храму Покрови. Недаремно  2014 р. на пожертви меценатів у м. Бучач постав пам’ятник Йоганну Георгу Пінзелю.

Свято-успенська почаївська лавра та марійський духовний центр у зарваниці

Звісно, важко уявити Тернопілля без великої кількості сакральних споруд, які в наш складний час виконують не лише функцію релігійних центрів, а й стають місцями особливого поклоніння, паломництва, прощ, духовного зцілення та просвітництва.

Не говоритиму про історію створення обох святинь, хоча вона бере початок від часів монголо-татарської навали і має майже спільне походження, пов’язане з пошуками місць відлюднення монахами Києво-Печерського монастиря. Висловлю лише деякі міркування з приводу відвідування святинь. Обидві обителі не є для мене конфесійно приналежними, бо моя родина відвідує храми УПЦ КП. Тому моя увага була більше спрямована  на ставлення церкви до прочан.

Звісно, архітектурний ансамбль Свято-Успенської Почаївської лаври вражає своєю помпезністю, вишуканістю та особливою вивищеністю на високому пагорбі, який добре проглядається з оглядового майданчика Кременецької Бони, і цим створює ефект магнетизму. При під’їзді до святині виникає бажання зупинитися, перехопити дух і налаштуватися на особливу божественну благодать, яка повинна насичувати такі святі місця.

Знайомство з Почаївською лаврою не було для мене вперше. Але знову довелося відчути призабуті емоції, викликані колишніми спогадами.  Як і раніше, з особливою суворістю до приїжджих звучали рефреном слова: «Записки от раскольников мы не принимаем». Не забувають тут і про мовні аспекти, попереджаючи: «Желательно, разговаривать на русском», хоча так хотілося почути українську мову, бо це ж святиня української, а не російської землі! Отож і виходить, що Господь — один для всіх, та от тільки його «служителі» слугують іншій державі, а не своєму народові. Ота ж зверхність і залишила в пам’яті свій слід після відвідин лаври, стерши в душі святість та очікувану благодать.

Краєвид на заплави днiстровського водосховища

До Зарваниці ми прибули вперше. Дорога вела нас крутою змійкою, ніби постійно приховувала шлях до святині. І от серед смарагдових шат де-не-де почали проблискувати верхівки бань Марійського духовного центру, який  зведено на території колишньої густої болотистої місцевості. У центрі села першим зустрічає відвідувачів храм Пресвятої Трійці, в якому для поклоніння вірян у постійному доступі є оригінал чудотворної ікони Матері Божої Зарваницької. Вражає особлива Божа благодать, яка поширюється від однієї з найдавніших святинь України; дивує кількістю коштовних прикрас, подарованих зціленими людьми, Богородичний іконостас. На знак особливого пошанування ікони Папа Римський Іван Павло ІІ подарував храму свою золоту вервичку з перлами.

Ще декілька слів варто сказати про хресну дорогу, яка стрімко піднімається вгору вище дзвіниці аж до монастирської церкви Різдва Пресвятої Богородиці. У греко-католиків хресна дорога (стації) — це особливий молитовний шлях роздумів над стражданнями Ісуса Христа заради нашого відкуплення і спасіння. Уперше такий звичай виник у ХVI ст. серед монахів чину святого Франциска. У загальний вжиток Католицької церкви ця традиція увійшла в XVIII ст. для людей, які не мали можливості побувати на Святій Землі та відтворити земний шлях Ісуса Христа від місця його засуду до місця розп’яття. Нині прочани проходять цей шлях як символічне духовне єднання з Єрусалимом.

Не залишилося поза увагою Марійського духовного центру й облаштування місця для вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні та воїнів на сході України.

Отож у третьому тисячолітті Зарваницький Марійський духовний центр позиціонує себе міцним форпостом греко-католицької віри та символом єднання християн різних конфесій на шляху до створення Єдиної помісної церкви в Україні.

Про славетних героїв тернопільської землі

Динамічна поїздка туристичними стежинами Тернопілля постійно кликала вперед, однак дорогою траплялися зупинки, які необхідно було робити миттєво, бо об’єктами уваги, пошани та пам’яті ставали славетні герої минулого й сьогодення.

На шляху із Зарваниці до Бучача таким місцем є капличка, збудована  зусиллями місцевих громад поблизу цілющого джерела, й встановлена на честь славних вояків УПА, героїв Небесної Сотні та воїнів російсько-української війни на сході України.  Такі місця не поодинокі на Тернопіллі. У кожному районі пам’ять про героїв зберігає або місцевий музей, або капличка, або пам’ятний знак.

У цьому контексті варто сказати про монумент «Борцям за волю України», встановлений в с. Новосілка Заліщицького району. Оригінальним тлом, з якого ніби виростають українські месники, є карта України. Серед них — представники різних історичних епох — від княжої доби до соціалістичної. Отож і переконуєшся: боротьба за незалежність нашої держави тривала віками, й нині на героїчній мапі України постануть ще нові герої.

Джуринський водоспад і дністровський каньйон — природні дива україни

Різноманіття туристичних ресурсів Тернопільщини не вичерпується й після кількох днів активних мандрів. Але час вписувати до щоденника туриста особливі зони рекреаційного відвідування  — Джуринський водоспад та Дністровський каньйон. Обидва природні об’єкти розташовуються на півдні Тернопільщини. І мимоволі формується думка про те, що природа подбала про мандрівників, приготувавши до туристичної скарбниці краю насамкінець — найунікальніше!

Джуринський водоспад

Джуринський водоспад — найвищий рівнинний водоспад в Україні (заввишки 16 м, завширшки 20 м, кількість каскадів — три ). Він розташовується в урочищі Червоне (бо колір грунту під ногами червоний)  неподалік с. Нирків Заліщицького району. Першою в урочищі мандрівників зустрічає велична башта зруйнованої фортеці. За переказами, турки, щоб захопити укріплення, відвели русло річки Джурин, яка текла на узвишші урочища, вниз. Місцеві жителі додають, що Джиринський водоспад було «спроектовано» невідомим італійським архітектором. Довгий час Червоногородський замок разом із водоспадом вважався найкрасивішою сільською садибою Речі Посполитої.

Дністер — одна з найбільших після Дніпра річок України та одна з найкрасивіших річок Європи. Наймальовничішим його відрізком в Україні є 250 км «шляху» річки територією Тернопільської області, де високі скелясті береги роблять колоподібні вигини (меандри) по обидва береги Дністра, один із яких пологий, інший — гостро шпилястий. Така природна «конструкція» й спроектувала унікальність Дністра у вигляді Дністровського каньйону. Особливо природа подбала про м. Заліщики, навколо якого Дністер робить один із найбільших у світі за величиною та протяжністю меандр. Особливим є й клімат навколо міста-півострова.  Складається враження, що турист, який не хоче, але мусить повертатися додому, має з найприємнішими враженнями покидати такий чудовий край.

Краса днiстровського водосховища

Вінцем нашої автоподорожі стала Вінниця — місто нових туристичних можливостей та високої екологічної культури. Нині воно приваблює туристів не лише одним із найунікальніших  плавучих фонтанів Європи, а й демонструє туристам свій неповторний стиль і шарм, який поєднується з креативним підходом до облаштування та утримання міського середовища в чистоті.

Із акцентами про головне

Резюме подорожі видалося б неповним, якби не звернути уваги на проблемні аспекти, які, в цілому, притаманні вітчизняній туристичній індустрії. Одразу зазначу, що стосуються вони всіх областей України, сім із яких ми перетнули.

1.  Найперша, і головна, проблема пов’язана зі станом автомобільних доріг, які бажають бути не те щоб кращими, а подекуди заново відновленими. Особливо це стосується доріг місцевого значення. Тому залишається сподіватися на те, що заявлені Міністерством інфраструктури України реформи транспортної галузі змінять туристичне обличчя нашої держави, на привабливість якого так очікують українські та зарубіжні туристи.

2.  Окрема група проблем пов’язана з облаштуванням комфортних умов тимчасового відпочинку вздовж автомагістралей та доріг місцевого значення. Корисним для наслідування є досвід Шацького національного природного парку, який десятиліттями дбає про створення та утримання рекреаційних стоянок для туриста, на яких можна перепочити в екологічно чистих місцях, без бруду, з урахуванням різних вікових категорій мандрівників, особливо малечі, та ще й приготувати їжу на спеціально облаштованих мангалах. Не так давно з’явилися схожі зони відпочинку на Житомирщині, вздовж автомагістралі Житомир — Київ. На жаль, проїхавши гостинну Тернопільщину з півночі на південь, жодної такої туристичної стоянки не довелося побачити.

3.  Українці як активні подорожани, на жаль, ще не навчилися бути чемними мандрівниками, а тому майже не дбають про чистоту довкілля. І хоча Тернопілля справило враження «чистого» регіону, на маршрутах подорожі зустрічалися як поодинокі брудні зони, так і великі купи сміття, особливо в місцях значного скупчення людей. Прикро, що на територіях  окремих зон відпочинку стягується за в’їзд місцевий туристичний збір, однак організатори прийому туристів не дбають про вивезення сміття. Особливо це стосується територій навколо Джуринського водоспаду та Дністровського водосховища біля с. Рудківці Хмельницької області. Бажає бути значно чистішою й узбережжя Дністровського каньйону поблизу м. Заліщики Тернопільської області. Українцям вкрай бракує екологічної культури (!), яку потрібно виховувати та прищеплювати в усіх соціальних інститутах.

4.  Можна апелювати до безлічі економічних, соціальних, маркетингових та інших чинників, які перешкоджають розвиткові внутрішнього туризму, однак всі вони криються у відсутності упродовж останніх років комплексної, системної, ідеологічної складової навчально-виховного процесу в Україні на всіх освітніх рівнях, спрямованого на виховання патріотизму, національної свідомості, подолання меншовартості.

Представники Міжнародної системи MasterCard на основі обсягів карткових розрахунків платіжними картками склали 2014 р. рейтинг країн, жителі яких бажають відпочивати в межах своєї держави. До п’ятірки найбільш патріотичних мандрівників світу увійшли шанувальники внутрішнього туризму Франції, Швеції, Іспанії, Великобританії та України.

5.  Разом із тим варто вказати й на необхідність розширення кількості суб’єктів підприємницької діяльності в туризмі, які пропонують відпочинок виключно в Україні, а не поза її межами. Тому профільним вищим навчальним закладам необхідно дбати про підготовку історично обізнаних, компетентних, національно свідомих, патріотично налаштованих фахівців-туризмознавців. Поки що такого інтелектуального ресурсу бракує вітчизняній туристичній галузі, здатного своєю патріотичною позицією відповідати на суспільні запити. Враховуючи потреби сьогодення, кафедра міжнародного туризму Київського національного університету культури і мистецтв поєднує свою науково-педагогічну діяльність із загальноуніверситетськими акціями і працює під гаслом: «Тримай українську хвилю — відкрий для себе українську Україну!»

І насамкінець зауважу: нашій державі конче потрібно вивести туристичну галузь із депресивної, занедбаної, неприбуткової в одну з найперспективніших, яка здатна приносити прибутки до бюджетів всіх рівнів. А це реалізувати без державної та місцевої підтримки неможливо.

Замість післямови

В одному з торішніх випусків глянцевого додатку до газети «День» — «Маршрут №1» під назвою «Мандри» — головний редактор Л. Івшина пророче сказала: «Ми стоїмо на порозі щастя любити свою країну. Але щоб любити — треба пізнати». Саме так я б підсумувала нашу унікальну мандрівку. Попри вищевказані проблеми, поїздка видалася динамічною, вдалою та пізнавальною.

Алла ГАВРИЛЮК, к.н. з державного управління, доцент кафедри міжнародного туризму КНУКіМ, спеціально для «Дня».Фото надано автором