У палаці потоцьких представили культурно-мистецький проект «під зорею пінзеля»

40
У суботу, 16 вересня, в рамках Форуму видавців у залах Палацу Потоцьких Львівської галереї мистецтв відбувся культурно-мистецький проект «Під Зорею Пінзеля». Проект спрямований на збереження та популяризацію мистецької спадщини Іоана Георгія Пінзеля – знаного українського скульптора середини XVIII століття, представника пізнього бароко і рококо.

Участь у заході взяв міністр культури України Євген Нищук.

“Такі проекти, як ініціатива “Під зорею Пінзеля” важливі не лише для аудиторії мистецтвознавців, критиків та музейників, яких не треба переконувати. Це проекти, які ширше відкривають видатних українських митців світу і самій Україні, це проекти, які варто промотувати на державному рівні”, – зазначив Євген Нищук.

У межах проекту відбулась презентація другого видання альбому «Таїни Пінзеля» Віри Стецько, а також показ авторської колекції одягу «прет-а-порте» арт-студії Івони Лобан «Пінзель. Львів. Бароко».

Під час заходу глядачі переглянули документальний фільм «Таїна Пінзеля– від Бучача до Лувру», оглянули експозицію мистецьких творів львівських та тернопільських художників, керамістів, скульпторів, а також послухали концерт гурту «Rockoko» і співачки Оксани Мухи.

Його називають загадковим, невідомим, “українським Мікеланджело”. Він з’явився у Галичині невідомо звідки і зник невідомо куди, ніби розчинився у вічності, залишивши на згадку про себе дивовижні скульптури, як пам’ятник самому собі. І досі залишається таємницею, ким був Пінзель за походженням, де вчився, коли помер і де похований, яку мистецьку школу представляв, чому матеріалом для роботи в основному використовував дерево.

Реальність його існування в Галичині підтверджує книжка витрат Святоюрського собору (знайдена 1906 року), де сказано, що в 1759 – 1761 роках сніцареві І.-Г. Пінзелю, автору кінної фігури святого Георгія Змієборця та постаті покровителів Шептицьких, фундаторів храму святих Лева та Анастасії, виплачено майже 37 тисяч злотих.

Іоан-Георгій Пінзель працював у трьох областях України: Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській. А з’явився скульптор у Бучачі в середині 1740 року, будучи вже  «готовим» майстром. Місто в той час належало до маєтностей графа Миколи Потоцького, нащадка герба «Пілава». При його дворі були засновані майстерні, де жили й працювали скульптори й художники. Микола Потоцький був найбільшим меценатом на західних землях України. Під його покровительством працював і скульптор Пінзель.

Ймовірно, що до появи в Україні Пінзель багато мандрував, вчився у кращих майстрів Риму, Венеції, Відня і Праги. Відчувається, що він був безпосередньо знайомий з творами епохи Відродження. Але жив і творив він у маленькому містечку на Поділлі, Бучачі. Бучач став його художньою майстернею, містом, де він провів багато років і створив свої найкращі шедеври.

За словами Бориса Возницького, дослідника і  активного «шукача» творів  Пінзеля, творчість цього майстра стала унікальним явищем пізнього бароко не лише в Україні, а й у Європі. Він створив неповторний за своєю експресивністю стиль, якому судилося дати початок цілій школі послідовників. Сьогодні Пінзель вважається чи не найзагадковішою постаттю українського мистецтва. Про нього повинні знати в різних країнах світу.

Про проект «Під зорею Пінзеля» розповідають його організатори – Тарас Демкура та Івона Лобан. За їхніми словами, головною метою  дійства є  популяризація мистецької спадщини Іоана-Георгія Пінзеля – знаного українського скульптора середини XVIII століття, геніального і водночас загадкового.

Тарас Демкура: «Важливе завдання, яке ми ставимо перед собою, – це активізувати мистецьке середовище Львова, Тернополя, Івано-Франківська, заохотити молодих та вже відомих художників, скульпторів, керамістів, літературних, театральних та музичних діячів до створення мистецьких творів, перфоменсів, інтерпретацій, присвячених творчості Іоана-Георгія Пінзеля. Нам вже погодилися запрезентувати свою творчість художники М. Демцю, Р. Грабар, О. Скоп, Т. Бенях, С. Міхновський, О. Жеребецька, В. Цісарик, О. Онуфрів та багато інших знаних митців.

Ми плануємо зокрема презентувати друге видання альбому «Таїна Пінзеля», продемонструвати гостям документальний  фільм «Таїна Пінзеля – від Бучача до Лувру». Його тривалість лише 10 хвилин, але, гадаю, фільм розповість історію великого митця і не залишить байдужим глядачів.

Показ авторської колекції одягу прет-а-порте арт-студії Івони Лобан «Пінзель. Львів. Бароко» та експозиція мистецьких творів львівських та тернопільських художників, керамістів, скульпторів стануть своєрідним продовженням і авторською популяризацією творчості  Пінзеля.

Ми дуже сподіваємось, що в майбутньому вдасться організувати щорічний міжнародний фестиваль Іоана-Георгія Пінзеля, метою якого буде не лише поширення інформації про творчість геніального галичанина в Україні та світі, а й створення унікальної мистецької платформи для творчої співпраці. Ми хочемо зробити цей фестиваль традиційним,  щоб на нього з’їжджалися митці з різних країн, обмінювалися досвідом, спілкувалися з глядачами і поціновувачами мистецтва, щоб вони могли, зрештою, надихатись творами Пінзеля, атмосферою Львова, Бучача, всієї  Галичини, де творив  великий майстер.

Коли скульптури Пінзеля потрапили в Лувр, про незнаний до того в Європі феномен Іоанна-Георгія Пінзеля заговорила ціла культурна Європа. Місцева преса писала, що «фактично Іоанн-Георгій Пінзель є особливим мистцем, чиї сліди були стерті часом. Україна – країна, яка його прийняла, нещодавно прийшла до усвідомлення своєї спадщини та взялася до реставрації й консервації скульптур митця. Для нас є честю приймати цього «врятованого» від невідомості митця, чий особливий стиль нагадує німецьких скульпторів «Золотого віку» з непідробним особистим почерком. Із його дерев’яних скульптур народжуються персонажі з витонченими жестами, вираженою експресивністю…».

Більшість скульптур зроблено з дерева, деякі з них мають поліхромне оздоблення та позолоту. Блискучий стиль Пінзеля відрізняє його від сучасників своєю індивідуальністю, красномовністю, здатністю зобразити драматичний рух та специфічним використанням оздоблень…»

Після таких рецензій ми не можемо дозволити собі знову забути про Пінзеля, тому продовжуємо «рятувати» його від невідомості  та популяризувати серед співвітчизників».

Івона Лобан: «Творчість Пінзеля прирівнюють до творінь великого італійця Флоренцо Берніні, в ній вбачають причетність до рельєфної пластики австрійських майстрів, спорідненість зі скульптурою чеської школи. Його називають геніальним, тому що такого рівня майстерності після нього не досяг у світі ніхто. Недарма оголошення про виставку робіт майстра на офіційному сайті всесвітнього музею Лувру починалося словами: «Лувр віддає честь унікальному і невідомому українському скульптору Іоанну-Георгію Пінзелю».  Для експозиції творів Пінзеля тут підібрали місце з виходом на знамениту піраміду — приміщення де-ла-Шапель, зал колишньої каплиці. Спеціально для скульптур українського майстра у Луврі розсунули стіну і відкрили вікно, яке зазвичай завішане. «Не хотілось у цьому залі бачити штучне світло, — коментував куратор виставки. – Святі Пінзеля повинні бачити небо». Загалом протягом трьох місяців виставку в Луврі відвідали понад мільйон шанувальників.  Дуже хочеться, щоб такий фурор довкола робіт Пінзеля, популяризація його творчості тривали.

Звідки виникла ідея проекту?

Колись бачила фільм “Сходи Якова” – це документальна стрічка про зустріч Бориса Гузара, Юрія Шухевича і Бориса Білинського. Ці люди мали дуже складне життя, але воно їх не зламало, їх очі світились добротою і вірою. Хтось з них сказав: «Я ніколи не питав, що Україна зробила для мене. Я завжди питав, що я зробив для України».

Під час подорожей Європою, зокрема Іспанією, захоплюєшся, як європейці шанують своїх митців. Кожен іспанець знає Гауді і Далі та намагається  передати свою любов до них і нам. Ми теж маємо ким пишатися, шанувати і любити. Наша країна дуже багата на видатних людей, тільки ми не завжди знаємо про них. Колись Борис Григорович Возницький відкрив для нас Пінзеля і вклав усю душу, серце і всю свою енергію для відновлення культурної спадщини України. Це титанічна робота і неоціненні знання, факти, знахідки, історія зрештою. Завдяки Борису Возницькому ми дізнались стільки всього важливого і цінного, його робіт вистачить для дослідження ще не одним поколінням.

Наступним кроком, який  мене надихнув на створення проекту «Під зорею Пінзеля», була книга талановитої письменниці Галини Вдовиченко «Пів’яблука».

І я почала думати, що я можу зробити, щоб творчість цього скульптора, його історія вийшли за межі мистецьких кіл.

Так народилась ідея створити колекцію одягу. Щоб цей одяг був прет-а-порте, і через нього зацікавити людей. А ще мені спало на думку запросити видатних і молодих скульпторів і художників, аби вони через свою творчість показали, хто для них є Пінзель, на що він їх надихає і як вони його відчувають.

Великим приємним здивуванням було те, що кожен митець, якому я розповідала про свій задум, підтверджував, що це добра ідея, і погоджувався долучитись до проекту. Мене дуже тішить, що всі ми однодумці щодо популяризації нашого видатного скульптора. Вважаю, що це велике щастя, що довкола стільки прекрасних натхненних і творчих людей, які з радістю допомагають і вболівають, аби все вдалось якнайкраще!»

Схожі публікації