«Горигляди» – райський куточок Тернопілля

64

Джерело: TeNews

Еко-садиба «Горигляди» розташована на березі річки Серет, притоки Дністра, у селі Голігради Заліщицького району Тернопільської області на території Касперівського ландшафтного природного заказника.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Це приватна садиба, де можна отримати незабутні враження від краси навколишньої природи та відпочинок від міської суєти, задимленого простору та щоденного хаосу. Вам пропонують проживання в окремому котеджі, збудованому в класичному карпатському стилі. В оздобленні кімнат використано екологічний матеріал – деревина з ялини, модрини, берези, клена та бука.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

«Горигляди» – це відпочинок в стилі еко, після якого ви повертаєтеся до звичного життя, сповнені сили та енергії… Назва сягає у далекі 1530 роки, пов’язана з першою писемною згадкою про село. Є три версії походження. Згідно літературних даних село виникло в часи козацької доби. тоді по всій Україні стояли вишки зі смоляними бочками. При нападі турків чи татар сторожовий козак, який отримував наказ «НА ГОРІ ГЛЯДИ», мав запалити смолу, даючи повідомлення про небезпеку. З часом прийшла трансформація у виразі і в кінцевому результаті виникла назва села «Голігради», де і розташоване у долині села місце відпочинку.

Природа околиць садиби і села Голіград багата і різноманітна. Вона має певні свої особливості, які характеризуються не тільки розмаїттям флори і фауни, але і своєю геологічною будовою. На схилах каньйону можна побачити відслонення давніх геологічних епох – Девону і Силуру. А родзинкою відпочинку є те, що він має круглорічний характер – навесні і влітку засмагаємо, купаємося, ловимо рибу, восени збираємо гриби і знову ловимо рибу, а зима нам дарує катання на ковзанах і санчатах, а ще  підльодовий лов риби.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Поблизу Голіград в урочищі «Вигушів» виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської, гава-голіградської, давньоруської культур. У печері «Дятел» досліджено поховання 17 століття. Вхід до печери в урочищі на висоті 3,5-4 м, довжину якої ніхто не знає. Навколо входу є наскельні вирізьблені хрести православного обряду. За переказами старожилів у печері ховались місцеві жителі у години лихоліття — навали турецько-татарських завойовників.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Також є стара церква святого Михаїла (1849; мур.) та нова (1996), капличка (1995), кам’яні хрести 17-18 ст. На території села знаходиться кладовище козацької епохи. Про це свідчать особливі нагробні пам`ятники. Вони гарно збереглися до наших часів в урочищі Вівошів. Через околиці села проходив один з трьох великих торгових шляхів Крим — Прибалтика. Залишки одного із них (Чунгуйського, за спогадами старожилів) проходив околицею с. Голігради через хутір Богородиця, дальше в брід через ріку Серет і у теперішній Турин.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Річка Серет – одна з найбільших приток Дністра, яка протікає через всю територію Тернопільської області. Особливо цікавою є ділянка від с. Більче-Золоте Борщівського до с. Касперівці Заліщицького району. Тут можна побачити оригінальні форми вивітрювання вапняків. Саме тому традиція сплавів у цих місцях сягає понад 70 років. Бажання «пройтися» по Серету приваблювала і й донині приваблює мандрівників, що не вимагають особливої фізичної підготовки і витривалості, тривалого періоду сплаву. На відтинку майже 25 км можна зустріти кам’яні гроти, які знаходяться у вапняках. Їх химерний вигляд з рівня річкового плеса вражає. А невеликі водоспади – «Дівочі сльози», що збігають по зарослих густими мохами скелях, які зустрічаються по всьому маршруту, являють собою унікальної краси видовище.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Пропонуємо пішу ( від садиби до 8км) екскурсію до скельного монастиря у с. Монастирок Борщівського району. Саме селище немов загубилося в горах, ніби спеціально призначене для самітників. Тут чудова природа. Село розташоване на мальовничому березі річки Серет – і туристам відкривається чудовий вид на її каньйони. В горах знаходиться природна печера Язичницька. За історичними свідченнями, тут був храм стародавніх слов`ян. Потім монахи-відлюдники в 9-10 столітті заснували монастир. Над входом у печеру нависає величезний камінь, його підтримують колони з плоских брил – це вже витвір людських рук. У 17 столітті поруч зі скелею був Василіанський монастир, заснований Стефаном Потоцьким. Його зруйнували козаки Богдана Хмельницького, але Ян Потоцький відновив. Побудована ним Хрестовоздвиженська церква дожила до наших днів, реконструйована і зараз служить віруючим. Недалеко від входу в скельний храм є загадковий камінь. Величезна плита тримається на трьох опорах з каменю. Швидше за все, це був жертовник: на ньому є хрест і борозни, ймовірно, для стоку крові. Його ще називають «каменем Довбуша».

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Недалеко від с. Голігради знаходиться один з найбільших та найкрасивіших водоспадів України – Червоногородський (Джуринський), де ріка Джурин скидає свої води з висоти 16 метрів, розсипаючи їх вологим казковим маревом. Хмари найдрібніших краплинок води здіймаються над вирвою, їх підхоплює повітряний потік і лагідним дощиком зрошує прилеглу місцевість. Шум водоспаду чути ще здалеку – то важкий, густий, то дзвінкий. Дуже цікаво побачити водоспад взимку, коли намерзають бурульки різних розмірів і форм, утворюючи химерні льодові замки. Навколо нього скелі з червоноколірних пісковиків. Каньйон вражає своїми масштабами, красою і величчю. Посеред каньйону високий пагорб, на вершині якого, наче з казки, постають в усій красі залишки замку ХVІІ ст. у селі Нирків.

На березі каньйону знаходяться печера «Джуринська», а у лісі в урочищі «Пустельня» – печера пустельника, біля якої тече джерело мінеральної води.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Над Дністром розкинулася Червона Гора. Гора й справді червона через відслонення породи девонського періоду, якій вже близько 400 млн. років! В урочищі Червоне особливий мікроклімат, це найтепліше місце на Дністрі, відоме в народі. як Тепле Поділля. У літню пору температура повітря в каньйоні на 5 градусів вища, ніж у селі Берем’яни Бучацького району, розташованому поруч, а поверхня девонських червоних пісковиках на горі прогрівається до 50°- 60°С. Тут зростає 95 видів рослин, більшість з яких – рідкісні залишки флори третинного періоду.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Ще одна цікавинка цього регіону – печера «Вертеба». Печера «Вертеба» ще називається «Наддністрянською Помпеєю» за те, що тут знайдено найбільше предметів матеріальної культури різних епох. Вона не має рівних серед інших печер світу. Тут завжди однакова температура +11 градусів. Довжина її лише дев’ять кілометрів.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Серед пам’яток трипільської культури печері «Вертеба» належить унікальне місце, з якого походить одна з найбільших археологічних колекцій, відомих сьогодні науці. З огляду на унікальність природного об’єкта, у жовтні 2004 року у «Вертебі» створено перший в Україні підземний музей трипільської культури, який розташований у природному підземному середовищі. Печера утворилася природним шляхом близько 20 мільйонів років тому. На поверхні було тепле Сарматське море, у якому жили водорості, що, відмираючи, падали на дно, внаслідок чого й сформувались потужні товщі гіпсів. 5 тисяч років тому сюди вперше зайшла людина.

Фото: з архіву садиби “Горигляди”

Про те, що в печері тривалий час перебували люди, немає жодних сумнівів: чорні обвуглені стіни — сліди розведення багать для обігріву й освітлення, розсипи роздробленої кераміки, що слугували лежаками, багато глиняних зернотерок і глеків для зберігання зерна. За свідченнями дослідників, люди жили тут впродовж 300 років. Невідомою залишається лише причина їх перебування під землею. Можливо, це було місце поховань. В одному із залів знайдено поховання 25 людей. Можливо, Вертеба була складом і місцем зимівлі. Багато зернівок, глеків, наконечників стріл зовсім не використані, а сліди розведення багаття і лежаки свідчать про те, що тут могли розміститися в холодну пору понад 200 осіб. За однією з версій, це було місце ритуальних процесій. Тут знайшли два загадкові жрецькі амулети у вигляді голови бика і багато біноклевидних чаш.

Існують відомості, що в печері під час ІІ Світової війни переховувалися євреї, а згодом – бійці УПА. В одному із залів повстанці вчилися стріляти. Білі цяточки на одній зі стін — сліди куль. Унікальність цієї печери ще й у тому, що знахідки зберігаються дуже добре, оскільки тут стабільний мікроклімат, вологість і температура повітря.

Якщо вас зацікавив відпочинок в екосадибі «Горигляди» звертайтеся за телефонами: (097) 2095974, (050) 6097605.

Схожі публікації